В’ЯНЕННЯ (VELKADO)

В’ЯНЕННЯ

Мені не до вподоби, як яріє
вогонь, ковтаючи усе, що вхопить, ну, а потім
спожите перетворює на попіл,
що схожий на сивіючу повію.

Мені не до вподоби, як марніє
сніп золотий. Він вчора ріс у полі.
Його мороз стискатиме поволі,
і град — солому цю не пожаліє.

У кожній з’яві — вічна трагедійність.
І філософія не вилікує дійсність:
на грами міряй час, а чи на метри.

Муж горбиться, беззубіє дружина.
Гниє єдваб і ламлеться спрунжина.
Вмираєш ти живим, на світ приходиш мертвим.

З есперанто переклав Петро КОРОБЧУК
tradukis Petro Korobchuk