URL: http://www.everk.it/index.php?10541061105410561054105310621030-gardistoj
Проміння
вохряне нервово
сяє,
немов
боїться проникати
зовні,
а я пливу
у безпілотнім
човні
та альбатросів,
повен дум, стріляю.
Мій Рим пильнує
полохлива зграя
дурних гусей,
які у білу днину
кричать, узрівши
ділову людину,
громадянина,
що ломбард
тримає.
Кричать,
коли закохані
сміються,
батьки
сваряться,
дмуть вітри
завзяті,
(але
вночі дрімають
птахи кляті,
хоч ґоти в
цитадель мою
вдеруться).
tradukis Petro Timochko